Юлія Палійчук, бренд PALIYCHUK: «Всі труднощі можна побороти»

Юлия Палийчук долгое время работала парламентским корреспондентом и журналистом, но после рождения сына поняла, что больше не может и не хочет продолжать идти в этом направлении. И когда малышу было всего 8 месяцев, открыла магазин собственной дизайнерской одеждой PALIYCHUK. Как построить собственный бренд дизайнерской одежды, совмещая работу с материнством, читайте в статье.

Юлия Палийчук, дизайнер одежды PALIYCHUK, мама сыночка Тадея, которому сейчас 11 месяцев.

Все почалося з того, що в 2010 році я почала сама для себе відшивати гардероб. Зробила ескізи, знайшла людей і в мене вийшла перша колекція, яка була лише в мене. На той момент я працювала парламентським кореспондентом і взагалі не думала про бізнес. До цієї ідеї мене підштовхнули близькі люди.

Коли я відшила для себе першу колекцію, отримала масу запитань, в якому магазині вдягаюся. Потім, коли дізналися, що я шию сама, почалися перші прохання відшити їм таку ж модель. Моїми першими і єдиними на той час клієнтами були мої найближчі подруги. І це було чисто моє хобі. Подобалося шити і робити людей красивими.

Згодом прохань комусь щось відшити ставало все більше і більше, і я зрозуміла, що те, чим я займаюся, подобається не лише мені і моїм подругам, а в принципі знаходить підтримку і захоплення серед жінок.

Багато моїх друзів-бізнесменів пропонували мені просто спробувати з невеликими вкладеннями. Я вже була морально до цього готова, але постійно переносила старт бізнесу на потім. Вагітність внесла свої корективи.

Перед народженням сина я звільнилася зі всіх робіт, котрих було три, точніше, я співпрацювала як журналіст з трьома виданнями. Залишила собі для душі лише співпрацю з журналом Esquire, де вела свою рубрику. Після народження сина зрозуміла, що просто не можу нічим не займатися, а повертатися у Верховну Раду  не хочу. Тому буквально, коли дитині виповнилося 2 місяці, я почала планувати старт для свого бізнесу.

На той час я промалювала першу колекцію, ми з чоловіком прописали бренд-бук, замовили в дизайнера логотип і фірмовий стиль, почала закуповувати тканину і відшивати перші моделі. З часом задач ставало все більше і я вирішила взяти няню. На певному етапі друг нашої сім’ї, який до 30-ти років побудував два успішних бізнеси, просто підштовхнув нас до того, що якщо вже займатися бізнесом, то системно і не гратися в шоу-руми і Facebook. Ми почали глибше вивчати ринок, повністю переглянули бізнес-план, оцінили свої можливості і зрозуміли, що можемо видати високу якість за конкурентну ціну і стартувати з повноцінного бутика в торговому центрі. Після цього ми встановили остаточний дедлайн для запуску бізнесу і почався справжній бізнес-інтенсив.

На повний запуск бізнесу у нас було лише три місяці, включаючи налагодження власного виробництва, пошук приміщення, ремонт тощо. Тому я взяла няню на повний робочий день. Це були, напевне, найскладніші дні за все моє життя.

Про складнощі при запуску бізнесу

Робочий день починався о 8 ранку і закінчувався тоді, коли виконано усі поставлені задачі. А це – не раніше 22:00. Весь цей час я годувала дитину материнським молоком. Між зустрічами приїжджала додому, щоб не пропустити годування. Або залишала грудне молоко і няня годувала з пляшечки. На той час синові було 5 місяців.

На етапі створення бізнесу у нас якщо і виникали якісь труднощі, то лише з підрядниками. Я не була готова до того, що в Києві компанії з історією можуть настільки халатно і безвідповідально ставитися до своєї роботи. Це стало несподіванкою. Я можу годинами підбирати фурнітуру для своїх моделей, щоб у наших гостей не було і тіні сумніву про те, що вони купують річ преміум-класу. І при цьому я можу змушувати виробництво по кілька разів переробляти модель, доки не досягну ідеалу. Тому, коли я побачила, що люди можуть здавати напівсиру роботу або відверту халтуру, це для мене стало холодним душем. І це не підприємства-одноденки, і не гаражні фірми!

За три дні до відкриття бутика ми помітили, що підрядники здали дзеркальну шафу з тріщиною на фасаді, логотип у плитці на підлозі виявився абсолютною невідповідністю до того, що ми замовляли, а ще – фірмовий логотип на головній вивісці, шрифт якого є авторським, в процесі роботи розтягнуло і підрядники так і вирізали літери. Уявіть собі — це величезна композиція завдовжки 6 метрів! Ми заставили підрядників її переробляти, і вони робили це в ніч з 28 на 29 серпня, і її все ж таки встановили. А 29 серпня – день відкриття. Я знала, що переносити відкриття не стану ні на день, і була впевнена, що всі труднощі можна побороти, навіть якщо не спати по 60 годин.

Про дизайнерську стилістику та маркетинг

Найкраща торгова пропозиція – це висока якість і конкурентна ціна, в поєднанні з модним дизайном. Я собі ставила саме таку задачу під час створення бренду PALIYCHUK, і нам її вдалося реалізувати.

Що стосується мого дизайну, то це – висока мода на кожен день. Модний одяг ми робимо зручним, таким, в якому можна ходити в офіс, водити автомобіль, піти в ресторан і при цьому зберігати свою індивідуальність. PALIYCHUK – це моделі, які приховують недоліки фігури і підкреслюють переваги. Використовуємо лише якісну тканину і фурнітуру. Можливо саме тому за 4 місяці роботи у нас не було жодного повернення.

Конкуренція висока, адже в ніші, яку ми собі обрали, є потужні транснаціональні бренди зі столітніми історіями і маркетинговими бюджетами в десятки мільйонів доларів. Діапазон цін в мене – від 1 400 грн до 10 500 грн за зимове пальто із дуже якісного кашеміру. Середня вартість сукні – 2 600 грн, а найдорожча вартує 7 800 грн. Але ми все одно знаходимо свого клієнта, пропонуючи конкурентну ціну і дуже часто — вищу якість. Наприклад, ми використовуємо в роботі закриті шви, тому наші моделі зсередини часто бувають такими ж, як і ззовні. У виробництві це дуже складно і довго, тому навіть імениті бренди першої лінії не завжди використовують таку техніку відшиву. А ми можемо конкурувати з ними.

З початку роботи ми не вклали в рекламу і маркетинг жодної гривні. І найближчим часом вкладати не плануємо. До нас приходять гості і у них горять очі не через те, що про нас написав модний журнал, або весь Київ заклеєний нашою наружкою. А тому, що вони бачать якісь і дизайн. А це – найкраща реклама. Нашим клієнтками стали достатньо відомі і успішні жінки – народні депутатки, топ-менеджери, відомі телеведучі. До нас приходять стилісти з крупних телеканалів і купують одяг для ведучих. Одна з наших клієнток мені недавно зізналася, що нікому не каже, де вдягається, бо боїться, що в наш бутик прибіжать подруги і їй самій нічого не залишиться.

Наші речі роз’їхалися по багатьох країнах Європи і Близького Сходу. Час від часу до нас потрапляють іноземці. Їх було не багато, але ще ніхто з них не пішов від нас з порожніми руками. Речі від PALIYCHUK за 3 місяці після запуску бренду уже носять у Франції, Чехії, Іспанії, Росії та в Арабських Еміратах.

У нас бувають випадки, коли багаті і впливові чоловіки вмовляють нас відшити моделі, яких уже немає в наявності, бо їхні дружини не дають їм спокій через те, що така сукня є у подруги, а у неї – ні. Таку лояльність до бренду не купиш жодною рекламою, її можна заслужити лише добросовісною роботою.

Досягнення

Ми повноцінно працюємо лише 4 місяці, тому про доходи говорити ще рано, але станом на сьогодні бізнес утримує себе сам. Обсяг інвестицій – це сума з шістьма нулями у гривні власних коштів, які пішли не лише на відкриття магазину у ТРЦ «Карван», а й на власне виробництво з закупівлею усього необхідного для якісного відшиву речей обладнання, як-то промислові швейні станки, промисловий прасувальний стіл, преси на дублювання деталей тощо. Зрозуміло, що за 4 місяці роботи магазину повернути вкладення ще складно.

На самому старті було так, що виробництво не встигало задовольняти попит. Це дещо вповільнило темпи розвитку, але ми не маємо права опустити планку щодо якості в догоду швидкого досягнення бізнес-цілей. Наша клієнтська база уже зараз нараховує близько 500 людей. Уже є постійні клієнти, які щомісяця роблять чек на суми з чотирма нулями.

Зараз у нас працює 11 людей, троє з яких – фрілансери. Роботу з ними будую так, як би хотіла, щоб будували стосунки зі мною, якби я була найманим працівником.

Озираючись, можу сказати, що все йшло достатньо гладко. Були певні розчарування в підрядниках, були певні труднощі з побудовою команди. Але усе це через брак власного досвіду. Ми залучали консультантів, які допомогли нам уникнути багатьох труднощів, але все ж таки найкращий досвід той, який ти отримуєш сам.

В цілому я задоволена тим, як працює PALIYCHUK з точки зору бізнесу. Багато хто нас хвалить.

Цей рік був у нас значно успішніший, ніж ми прогнозували в своєму бізнес-плані. Але він міг би бути ще успішнішим, якби на старті я врахувала речі, про які просто не могла знати, так як все життя пропрацювала журналістом і ніколи не мала жодного стосунку до бізнесу. Наступного року ми плануємо зосередитися на систематизації бізнес-процесів, так як потрібно закріпити нинішній успіх і закласти фундамент для нових досягнень. Будемо відшивати нові колекції і шукати можливості для співпраці з контрагентами за кордоном. Ми бачимо, що наша продукція може спокійно конкурувати на європейських ринках, обсяг яких значно вищий.

Про материнство

Тадейкові наразі 11 місяців. Мене часто запитують, чому я дала таке рідкісне ім’я своїй дитині. Розповім вам одну історію.

П’ять років тому мені було поставлено невтішний діагноз, найкращі лікарі України боролися бодай за моє життя, не кажучи про перспективу колись народити дитину. Дякувати Богу, поруч зі мною весь час був мій чоловік, який підтримував, вірив більше від усіх, що все буде добре. Мабуть його віра в мене і молитва до Святого Юди-Тадея зробили чудо і хворобу ми таки перемогли. Два роки я жила в боротьбі за себе і за свою майбутню сім’ю. 9 днів ми молилися і просили в Тадея про спасіння. І вже через два тижні я почула довгождане: «У вас все ідеально». Я не вірила своїм вухам, але пообіцяла: коли народжу хлопчика – назву Тадеєм. Я знала, що все хороше, що трапляється в моєму житті, відбувається завдяки його волі.

Вагітність пройшла добре. На третьому місяці вагітності ми з найкращою подругою вирушили до Чорногорії, де я орендувала авто і ми об’їздили всю країну. До речі, водила авто всю вагітність. За три дні до народження дитини мою попередню машину побили зловмисники і викрали відеореєстратор і дві викрутки. 🙂  Якби не ця прикрість, я би кермувала до останнього дня.

В декреті не провела жодного дня. Після пологового будинку одразу приступила до праці. Поки малий спав, дивилася пряму трансляцію з Верховної Ради і відписувала новини. Трохи згодом повністю контролювала виробничі процеси пов’язані з відшивом одягу і відкриттям бутика.

В материнстві немає простих періодів. Переконана, що коли Тадею виповниться 20, 30, 40 років, він для мене залишиться хлопчиком, за якого я переживаю. Я не розділяю думки батьків, які кажуть, що дитина неспокійна або роздратована, головне — здорова атмосфера в родині. Коли тато любить маму, а мама тата — дитина це відчуває. Коли батьки займаються дитиною, тоді і дитина поводить себе спокійно. Я не вірю у роздуми про те, що комусь щастить з чоловіком, а комусь ні. Будь-які стосунки – це колосальна робота. Робота над собою в першу чергу.

Як суміщати материнство і роботу

Головне – якісно проводити час зі своєю дитиною. Знаю багато випадків, коли мами сидять вдома, не відриваючись від комп’ютера, не знаючи, чим займається їхня дитина в іншій кімнаті. «Я – мать!» — кричать вони і намагаються повчати, мовляв – як своє найрідніше можна лишити на няню? Моє головне правило — можна дві-три години на день приділяти дитині, але якісно. Коли я проводжу час з дитиною, я розчиняюся в ньому. Читаю казки мультяшним голосом, живу його машинками, перевтілююсь у ведмедів і котиків-песиків, якщо треба. Повзаю за ним, граюся в хованки, всі коліна позбивала одним словом.

Мій день планується звечора, а деякі моменти плануються заздалегідь. Я навіть на спеціальний тренінг пішла по тайм-менеджменту, щоб усе встигати і не розпилюватись на дрібниці.

Як зберегти стосунки з чоловіком після появи дитини

Все дуже просто. Не потрібно забороняти чоловікові допомагати вам. З дитиною, по господарству тощо. Дайте можливість йому бути чоловіком і дозволяйте собі бути слабкою. Дозвольте йому займатися дитиною і не кажіть, що він щось не так робить. Не недооцінюйте його можливостей і не ставте під сумнів його здібності.

У вихованні нашого сина, тато головний — він без проблем може залишитися з дитиною на добу, нагодує, замінить підгузок, пограється, покупає. До речі, я ночами до дитини не встаю. Вкладає спати і заспокоює малечу вночі тато. Шкодує мене. Бо жінки часом не розуміють простого.

Вони беруть верх над чоловіками, дорікають їм, а потім дивуються, чому їм не допомагають. В моїй сім’ї, я бізнесмен на роботі, а вдома я – мама і дружина. Намагаюся виглядати для свого чоловіка кожного дня краще, ніж учора.

А що стосується дитини — головне, надати можливість зробити свій власний вибір у житті. Хочеш бути бізнесменом — будь ласка, бери і працюй, хочеш бути скрипалем чи тенісистом — твоя власна справа. Дитині потрібно давати волю у виборі. Знаю лише одне, яким би вибір не був, я зроблю все, щоб дати якісну освіту своїй дитині.

Про стиль та красу

Стиль – це характер людини. Я вірю, що зовнішнє – це відображення внутрішнього. Тому не можу давати якихось порад щодо стилю людини, адже стиль – це ти. Наприклад, головна річ в моєму гардеробі – окуляри, вони як талісман, при цьому дуже гарно підкреслюють мене.

Неважливо мати багато речей в гардеробі. Був час, коли у мене було всього 3-4 гарні речі, які я вміло комбінувала таким чином, що кожного дня на роботі в мене питали: «Ти в чомусь новому?»

Зараз в мене чіткий принцип: я купую лише дороге взуття та спідню білизну, а усе інше – від лосин до зимового пальто, шуби чи шкіряної куртки я відшиваю.

Але варто сказати, що в мене є така собі психологічна особливість, сподіваюсь, не відхилення 🙂  У мене моторошна боязнь кривих швів. Свого часу я не мала грошей на речі від великих дизайнерів, а одягатися в мас-маркеті не хотіла. Не ті тканини, а про якість виробництва взагалі окрема тема. Ненавиджу криві шви. Ось тоді я почала шити для себе. І саме так з’явилася ідея продавати гарну якість, щоб таки ж вибагливі люди, як я, мали місце та можливість купити такої якості одяг.

Пам’ятаю, коли я приходила на плановий візит в жіночу консультацію під час вагітності, постійно дивувалася картині: на обличчі жінок ніби застиг напис «Життя – біль!» Невже вагітність – це такий стан жіночого організму, котрий виснажує та лишає такі от відбитки? Таке питання крутилося в голові, коли спостерігала за жінками на 4-5 місяцях вагітності.

Зараз впевнена, що вагітність – не причина забувати про себе. Єдина проблема – знайти гарний одяг для жінок у положенні. Для себе вирішила точно – я буду шити. Тому саме під час вагітності в мене було дві улюблені та дуже зручні сукні, копії яких сьогодні продаються в бутику Paliychuk – Oversize и Comfort. Дитині 11 місяців зараз, моя вага – 50 кг (хоча за вагітність я набрала 22 кг), і я й досі ношу ці сукні із задоволенням.

Порада мамам щодо запуску власного бізнесу

Будь-хто, коли приймає рішення піти в бізнес, повинен бути готовим, що з того моменту у нього не буде ні вихідних, ні свят, ні нормованого робочого графіку. Бізнес – це як мала дитина. Коли він лише з’явився – з нього не можна відводити очей аж поки він міцно не стане на ноги.

І ще одна порада. Якщо ви виношуєте ідею зайнятися бізнесом, але ще не зробили цього, використайте цей час максимально ефективно. Відвідуйте тренінги, семінари, вивчайте усе до найменших дрібниць, читайте профільну літературу, консультуйтеся з іншими бізнесменами. Якщо ви сьогодні прийняли рішення, що навесні починаєте власну справу, то це означає, що усю зиму потрібно потратити на саморозвиток.

Але для початку потрібно визначитись, чи це потрібно – запускати власну справу саме тобі. Визначити для себе чіткі цілі. Особисто для себе я їх прописала на 20 років вперед. Просто, мабуть, треба взяти за правило одну річ. Легких грошей не буває. Їх потрібно заробляти, а щоб заробити, іноді потрібно йти на жертви і вміти розумно компенсовувати втрачені моменти. Головне, не опускати руки і йти далі.